Різдво, яке в Україні вже втретє офіційно відзначають 25 грудня, на Закарпатті залишається святом давніх звичаїв. Тут поєднуються християнські обряди, пам’ять про предків і побутові ритуали, що мають принести добробут у новому році.
Колядники, бетлегеми і дари за пісню
У багатьох закарпатських селах і досі живе традиція різдвяних обходів із колядками та вертепами. Діти, а подекуди й дорослі чоловіки, збираються у бетлегеми та йдуть від хати до хати з піснями.
За звичаєм, першим колядником у різдвяний ранок має бути молодий хлопець або учасник бетлегему. Господарі не залишають спів без віддяки. Якщо колись це були фрукти чи солодощі, то нині найчастіше колядникам дають гроші, рідше – гостинці.
Окремо збереглася традиція вечірніх обходів незаміжніх дівчат. Гурт хлопців колядує під вікнами, а дівчата у відповідь пригощають їх стравами та напоями.
Святий вечір починається з худоби
Підготовка до Святої вечері на Закарпатті починається не зі столу. Найперше – догляд за господарством. У цей день не можна залишити свійських тварин голодними.
- спочатку годують усю худобу;
- завершують усі роботи по господарству;
- лише після цього родина сідає до вечері.
Перед початком трапези голова сім’ї вносить до хати солому і розкидає її по підлозі. Цей обряд виконують на добрий урожай у прийдешньому році.
Перша зірка і різдвяний хліб
Святкова вечеря починається тільки після появи першої зірки на небі. До цього часу протягом дня утримуються від їжі та напоїв. Перед столом родина молиться, а господар дякує Богові за прожитий рік і віншує на майбутній.
На Закарпатті Святий вечір має й свою гастрономічну особливість. Тут традиційно не готували кутю. Головною різдвяною стравою вважають карачун, або корочун.
Це святковий хліб із характерним “пупцем”, у який насипають сіль, зерно або ставлять колоски. Карачун печуть на три найбільші зимові свята і тримають на різдвяному столі.
Пам’ять про померлих родичів також є частиною вечері. На підвіконня ставили келих вина, накритий скибкою хліба, або залишали за столом окреме місце для тих, кого вже немає.
Сокира для врожаю
Один із найдавніших і водночас символічних обрядів пов’язаний із садом. У ніч на Різдво господар виходив до дерев, які погано родили протягом року.
Він замахувався сокирою над стовбуром, ніби погрожуючи зрубати дерево, якщо і наступного року врожай буде слабким. Таке “лякання” вважалося способом закликати плодовитість і достаток.
Різдвяні традиції Закарпаття й сьогодні зберігають зв’язок між домом, землею та родиною, нагадуючи, що це свято тут завжди було більше, ніж просто календарна дата.
