18 липня у Закарпатській обласній філармонії сотні ужгородців, митців, друзів та колег зібралися на прощання з народним художником України, класиком закарпатського живопису Володимиром Микитою. Митець пішов із життя 16 липня, не доживши кілька місяців до свого 95-річчя.
Попрощатися з Володимиром Микитою прийшли його рідні, творча інтелігенція, представники влади, художники Закарпаття. У фойє філармонії лунали спогади про його творчість і людяність. Голова Закарпатського осередку Спілки художників України Борис Кузьма підкреслив, що саме Микита зумів передати у своїх полотнах усі сторони закарпатського життя – від буднів до святкових моментів. Він був відданий мистецтву до останнього подиху, навіть за день до смерті цікавився справами спілки художників.
Скульптор і художник Василь Роман поділився: “Він був одним із небагатьох майстрів старшої генерації, хто ніколи не згадував колег із ревнощами. Навіть коли почав втрачати зір, відкрив для себе нове бачення кольору, що відобразилось у його останніх роботах.”
Директор обласного художнього музею імені Йосипа Бокшая Франциск Ерфан відзначив унікальне поєднання таланту і працьовитості Микити: “Він мав і багато таланту, і надзвичайну працелюбність. Завдяки цим рисам залишив у мистецтві Закарпаття глибокий слід.”
Творчий шлях і здобутки Володимира Микити
Володимир Микита належав до когорти класиків Закарпатської школи живопису, був лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка, академіком Національної академії мистецтв України, почесним громадянином Ужгорода. Його нагороджено “Орденом князя Ярослава Мудрого” IV та V ступеня.
Навчався у майстрів-засновників закарпатського малярства: Адальберта Ерделі, Федора Манайла, Йосипа Бокшая. У його картинах – закарпатські краєвиди, сцени з життя селян, фольклор, етномотиви, портрети. Роботи Микити вважаються візитівкою регіону й основою для вивчення традиційної закарпатської культури.
Мистецька спадщина Володимира Микити житиме далі, надихаючи наступні покоління художників і шанувальників мистецтва.
