За минулий рік прокурори Закарпаття подали 13 позовів, спрямованих на збереження культурної спадщини регіону.
Більшість із них уже дали результат – суди задовольнили 10 заяв.
Йдеться про справи, які стосуються виготовлення облікової документації, внесення об’єктів до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, укладення охоронних договорів і контролю за їх виконанням.
Одним із показових рішень стала справа Берегівської окружної прокуратури. За рішенням суду до Державного реєстру внесли об’єкт культурної спадщини місцевого значення – комплекс споруд Берегівського винзаводу.
Ці будівлі, зведені у 1913–1920 роках у місті Берегове, є унікальним прикладом промислової й архітектурної спадщини краю. Вони відображають розвиток виноробства та економіки Закарпаття на початку ХХ століття.
Автентичні конструктивні й планувальні елементи комплексу мають історичну, наукову та містобудівну цінність і формують важливу частину культурного ландшафту міста.
Ще один напрям роботи – захист археологічних пам’яток. Належний правовий статус отримує «Курганний могильник» VI–IV століть до нашої ери, що розташований в урочищі «Під городищем» у селі Білки.
Орган місцевого самоврядування вже виготовив облікову документацію та подав пропозицію щодо внесення цієї пам’ятки до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Цей курганний комплекс є унікальним джерелом знань про життя населення Закарпаття в добу раннього заліза і має виняткову наукову цінність.
У межах виконання ще одного судового рішення підготовлено документацію для занесення до Реєстру об’єкта культурної спадщини місцевого значення – «Водяного млина» в селі Нижній Бистрий Хустського району.
Млин, сформований у ХІХ – на початку ХХ століття, є яскравим прикладом традиційної господарської архітектури гірського регіону та важливою частиною повсякденного життя місцевої громади минулих поколінь.
У прокуратурі наголошують: культурна спадщина – це не лише старі будівлі чи артефакти, а стратегічний ресурс держави, який в умовах збройної агресії набуває особливого значення.
Робота прокурорів у цьому напрямку полягає не просто в усуненні формальних порушень, а в створенні реальних правових гарантій, які захищають пам’ятки від знищення, незаконної перебудови, забудови чи приватизації.
Таким чином, кожне судове рішення стає не просто юридичним документом, а ще одним бар’єром між історією та її можливим зникненням.
