5 листопада у світі відзначають День ромської мови. Ця мова офіційно входить до переліку тих, яким загрожує зникнення, — розповідає Наталія Богданець-Білоскаленко, завідувачка відділу навчання мов національних меншин та зарубіжної літератури Інституту педагогіки НАН України. Вона наголошує, що без державної підтримки ромська мова може зникнути протягом кількох поколінь.
Що потрібно, щоб урятувати цю мову? Чому досі немає її офіційної кодифікації? Та які освітні ініціативи вже запущено в Україні — про це докладніше нижче.
Ромологиня Євгенія Навроцька демонструє у своїй бібліотеці унікальне видання — буквар ромською мовою, надрукований ще у 1998 році. Його авторами стали Михайло Козимиренко та Ілія Мозгоре. За її словами, цей буквар був чудово ілюстрований і задумувався як навчальний посібник для дітей, однак не мав методичних матеріалів, які мали б допомогти вчителям. Через це навчання за ним швидко зупинилося — після двох років використання закарпатські школи відмовилися від практики.
«До цього букваря мала бути створена методичка, але її так і не зробили. Учні та вчителі вчилися фактично “з нуля”. Через відсутність методичного супроводу досвід не був поширений і залишився регіональним», — пояснює Навроцька.
Схожу історію згадує й Наталія Богданець-Білоскаленко. Вона розповідає, що в ужгородських школах №13 і №14 намагалися впровадити навчання за цим букварем. «Я бачила цей підручник у школі №14 — він унікальний, адже має дві мови: на одній сторінці текст ромською, а поруч — переклад українською. Та, на жаль, це регіональне видання, без грифу Міністерства освіти, тому воно не отримало належного поширення», — говорить науковиця.
За її словами, ромська мова тривалий час не мала державної підтримки. Проте в уряді вже ухвалено десятирічну стратегію збереження восьми мов, яким загрожує зникнення, серед них — і ромська. Перший крок у реалізації цієї стратегії — кодифікація мови, тобто її унормування та створення літературної форми.
«Ми створили програму навчання для учнів 1–4 класів за стандартами Нової української школи. Програма має гриф Міністерства освіти, її можна знайти на сайті МОН і використовувати у навчальних закладах», — зазначає Богданець-Білоскаленко. І додає, що наступним важливим етапом стане підготовка викладачів, які самі володіють ромською і зможуть навчати дітей. Найкраще, якщо це будуть представники ромської громади.
Ромологиня Євгенія Навроцька також пригадує, що на Закарпатті вже були спроби популяризації мови через ЗМІ. З 1999 року там виходила газета «Романі Яг» — єдине в Україні видання ромською мовою. У ній регулярно публікували рубрику «Пишемо і читаємо ромською мовою», щоб зацікавити ромів і показати, що їхня мова може бути не лише усною, а й писемною.
«Ми друкували літери з ілюстраціями, приклади слів, показували, як звучать окремі звуки. Люди дивувалися: “Так, і таке є!” Багато хто навіть не знав, що існує ромська абетка», — розповідає Навроцька.
Попри складнощі, дослідники переконані, що розвиток освіти, створення підручників та підтримка носіїв мови можуть урятувати ромську від зникнення. І саме зараз, як ніколи, важливо дати їй шанс на нове життя.
