Дебют на Олімпійських іграх — завжди випробування на міцність. Для 21-річної біатлоністки Олександри Меркушиної ця подія стала не просто новою сторінкою в кар’єрі, а ще й випробуванням на характер. Українська команда завершила змішану естафету в Антгольці восьмою, а останній етап долала саме Меркушина.
Перед початком гонки спортсменка пройшла звичний ритуал підготовки: трохи відпочила, поспілкувалась із сестрою, а останні хвилини перед стартом намагалася не думати про гонку — співала, танцювала, аби зняти напругу. “Трошки поспала, поїла, попила, поговорила з сестрою. Останні 30 хвилин перед стартом найбільш стресові, [тому] робила що завгодно, аби не думати, що буде далі. Трошки співала і танцювала”, — розповіла Олександра.
Отримавши естафету на сьомій позиції від Олени Городної, Меркушина опинилася поруч із представницею Австрії. Вже на дистанції українка потрапила у прикрий епізод — падіння. “Я стояла в спині за австрійкою. Не знаю, як це відбулось. В один момент я відкриваю очі — і розумію, що лечу по снігу, вже на животі. Я так і не зрозуміла, як упала. Мабуть, зможу пізніше подивитися, як це сталось. Але зараз навіть на думці не маю, як це відбулось”, — зізнається спортсменка.
Після падіння Олександра опинилася десятою, а відставання від лідерок збільшилось. Однак на вогневих рубежах вона демонструє витримку: “Лежку пройшла легко, не сильно на неї звертала увагу: пройшла і поїхала далі. Коли прийшла на «стійку», було трошки важкувато, зловила тремор. Але, зважаючи на свій стан, це було непогане виконання. Хоча були два запасні патрони, але бачила, що тут взагалі багато хто їх брав, тому що дійсно важко стріляти стоячи. Але все одно я не буду задоволена своїм результатом, поки не буде у мене два «нулі» та ідеальний хід”.
Завдяки впевненій стрільбі та зібраності, Меркушина повертається на восьму позицію та утримує її до фінішу. Команда сервісу відзначила її роботу ногами, а сама спортсменка зізналася, що ретельно розподіляла сили: “Я почувалася нормально. Тут легко зловити «блекаут», коли ти біжиш, темнішає в очах — і все, більше бігти не можеш. Тому підходила обережно до гонки. Берегла сили на фінішне коло, розкладала трошки. Тримала тактичну дистанцію за суперницями, не намагалася бігти занадто швидко, щоб викластись на фінішному колі”.
Говорячи про загальний підсумок, Олександра визнає, що хотіла б вищого результату, однак не приховує й задоволення:
“Прикро, що не вище. Мені завжди хочеться вище і краще. Тому поки ми не будемо із «золотом», я буду казати, що це недостатньо. Але будемо чесними: восьме місце — це непогано. Не супер для нашої команди, але і не погано. Хороше місце. В принципі, задоволена”.
На фініші Олександра не приховує симпатій до закордонних суперниць, особливо до фінської біатлоністки Суві Мінккінен, за яку палко вболіває: “Бачила Суві перед стартом — ми посміхнулись одна одній. Я за неї дуже вболіваю зараз, рівняюсь на цю суперницю. І бажаю перемоги — звичайно, після української команди”.
Уже зовсім скоро — жіноча індивідуальна гонка, де Меркушина може знову вийти на старт. Після хвороби спортсменка зуміла повернутися у форму, і тренування дають оптимізм: “Останні тренування проходили дуже добре, з «нулями» — я розумію, як тут стріляти. Але треба трошки влитися в цю олімпійську атмосферу. Хід зараз покращився порівняно з Новим Местом, тому що я була після хвороби, але ми працювали і вдалося вийти на непоганий хід. Зараз основна задача — підтримувати форму, і в якусь з гонок має бути дуже хороший хід, я на це сподіваюся”.
Дебют на головних змаганнях для Олександри став випробуванням і мотивацією. Вона впевнено рухається далі — до нових стартів і нових перемог.
