У Мукачеві волонтерка Зоя Туряниця поєднала народну естетику з волонтерською справою – вона організувала фотозону в етностилі, де кожен охочий може зробити світлину за донат на потреби плетіння маскувальних сіток.
Ініціативу реалізували в межах волонтерського руху “Маскувальна сітка Мукачево”. Акція триває 21 та 22 лютого з 11:00 до 17:00 у Технологічному корпусі Мукачівського державного університету. Зібрані кошти спрямовують на закупівлю матеріалів для маскувальних сіток.
Для фотозони використали старовинні речі, які Зоя Туряниця збирала з родинних запасів та музейних фондів. Частину елементів вона створила власноруч, орієнтуючись на архівні світлини.
“Ми зібрали всі старовинні речі, які були в бабусі, десь в музеї ми позичили. Деякі віночки я створила власними руками, відтворювала їх за старовинними фотографіями. Старовинний ткацький станок – це станок моєї бабусі. Якщо є охочі задонатити, то ці кошти підуть на маскувальну сітку”, – розповіла волонтерка.
За словами Зої Туряниці, ідея такої фотосесії визрівала давно. Вона хотіла створити простір, де жінки, залучені до плетіння маскувальних сіток, могли б побачити й відчути українську традицію не як абстракцію, а як живу частину повсякденного життя.
“25 лютого 2026 року виповнюється 155 років з дня народження Лесі Українки. Ми щодня бачимо її на купюрі 200 гривень і можемо звернути увагу, як вона була одягнена, які прикраси носила, яка була зачіска. Чи можемо ми це передати нашим дітям, якщо самі щодня ходимо в джинсах і куртках? Де ж ця народність? Саме в таких естетичних фотографіях”, – пояснила вона.
Серед учасниць фотосесій – Дарина Конопля, яка приїхала до Мукачевого з Харкова. Вона вже три роки долучається до плетіння маскувальних сіток і зізнається, що український одяг для неї має особливе значення.
“Український одяг я дуже шаную. У мене є вишиванка, яку я сама вишила ще у 2010 році. Для мене це завжди свято. Одяг і прикраси для фотосесії дуже гарні – у них жінка почувається впевненіше і красивіше”, – поділилася Дарина.
На локації працює фотографка, однак відвідувачі можуть робити світлини і на власні телефони. Організаторка наголошує: головна мета фотозони – не лише зберегти красу традиції, а й підтримати тих, хто сьогодні потребує захисту.
