Українець Дмитро Шепʼюк увійшов в історію гірськолижного спорту, дебютувавши на Олімпійських іграх-2026 в Борміо. Наймолодший серед чоловіків у збірній, він ризикнув обрати для першого старту найнебезпечніший спуск — і гідно подолав виклик.
Молодість не стала перепоною. У свої 20 років і 97 днів Шепʼюк вже залишив слід на олімпійській трасі, посівши 33-тє місце у швидкісному даунгілі. Для спортсмена з Закарпаття це був перший досвід не лише на такому рівні, а й на самій трасі, якої остерігаються навіть визнані майстри спорту.
До цього виступу Дмитро мав у доробку лише участь у світових першостях, але не в швидкісному спуску. В Борміо ж він дебютував разом із дорослими лідерами гірськолижного світу — і отримав визнання від них.
“Зразу приїхав на найскладнішу трасу, але я з цим впорався, показав гарну їзду. Навіть президент Швейцарії підійшов і сказав: Малий, гарно проїхав. Люди тільки починають у 25, а я в 20 їду в Борміо даунгіл!” — поділився Дмитро емоціями після фінішу.
Його дебют не залишився непоміченим: чемпіон гонки Франьо фон Альмен особисто привітав юного українця, а тренерський штаб підтримав рішення ризикнути й вийти на непросту трасу.
Попри молодість, Шепʼюк зізнається: спуски — це завжди стрес і серйозне випробування на витривалість. Перед самою Олімпіадою він провалив етап Кубка Європи, однак не дозволив цим результатам зламати віру у власні сили. Більше того, тренування в Чилі, на трасі з трагічною історією, лише загартувало його характер.
“Я боявся, що можу зламатися перед Олімпіадою… Ми проїхали ці Кубки Європи з не дуже гарним результатом, зате показали його тутка”, — розповів гірськолижник.
Підтримка батька виявилася вирішальною. Незважаючи на хвилювання рідних і складність траси, Дмитро виступив гідно, а після фінішу не зміг стримати емоцій разом із сім’єю.
“Навіть були сльози радості. Він не вірив, що я так гарно проїду… Якби не батько, я би не був на такому високому рівні”, — зізнався спортсмен.
Шепʼюк спеціалізується на технічних дисциплінах, але не боїться ставити перед собою нові завдання. Наступний старт — супергігантський слалом — уже не лякає, а надихає. Він чітко розуміє: на Олімпіаді легко не буде, але це шанс перевірити себе й здобути досвід для майбутніх звершень.
Для Дмитра прикладом слугує багатоборний чемпіон з Австрії Марко Шварц — універсал і стриманий лідер. Саме на таку універсальність і вплив на український спорт орієнтується молодий олімпієць.
“У мене немає мети виграти Олімпіаду чи Кубок світу. Головна моя мета — покращити український гірськолижний спорт… Просто робив своє — і Олімпіада сама прийшла до мене”, — підкреслює Дмитро.
Вже 11 лютого український гірськолижник знову вийде на старт — цього разу у чоловічому супергігантському слаломі. Його історія — про відвагу, віру в себе й рух уперед навіть там, де інші не наважуються ступити.
