У Карпатах на полонині Руна планують спорудити вітропарк із 30 вітряків, однак навколо цього проєкту точиться гостра суспільна дискусія. Екологи й місцеві мешканці занепокоєні: “зелена енергетика” втрачає сенс, якщо шкодить природі, а саме це може статися в разі реалізації проєкту у високогір’ї.
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів ще 22 січня 2025 року призупинило розгляд документів щодо оцінки впливу будівництва на довкілля, очікуючи на остаточне рішення суду. Позов подала міжнародна організація “Екологія-Право-Людина” (ЕПЛ), оскаржуючи рішення сільради про детальний план території для вітроелектростанції. Останнє судове засідання відбулося 1 липня.
Кандидатка біологічних наук, експертка з екології Оксана Станкевич-Волосянчук наголошує: розміщення промислових об’єктів на унікальних територіях — це руйнування природних екосистем, які займають менше 1% площі України. Вона порівнює такий підхід із розорюванням степів — втрату, яку неможливо компенсувати.
Будівництво вітропарків у горах супроводжується масштабним знищенням ґрунтів і рослинності. Влаштовується мережа широких доріг, під які знімають верхній шар ґрунту й насипають щебеневу подушку. Монтажні майданчики для вітряків охоплюють площі до 1 га, а це — вирівнювання й навіть зривання рельєфу, глибокі земляні роботи до 10 метрів. Все це призводить до деградації природного середовища й підвищує ризики зсувів, особливо під час дощів.
Експертка пояснює: у гірській тундрі дуже коротке літо, а вегетаційний період обмежений, тому порушена флора може не відновитися десятки років. Бетонні майданчики стають водонепроникними, і дощова вода спрямовується у струмки, посилюючи ерозію. Втрата екосистем означає втрату природних поглиначів вуглекислого газу — лісів, полонин і боліт, які забезпечують кліматичну нейтральність. Саме їхня площа, а не лише зменшення викидів, має визначальне значення для збереження клімату.
Оксана Станкевич-Волосянчук підкреслює: справжня “зелена енергія” має бути дружньою до природи. Для будівництва вітроелектростанцій доцільно обирати урбанізовані або вже освоєні території, як, наприклад, ділянки біля міжнародних трас чи над селами, а не незаймані полонини й ліси. У горах також проходять міграційні коридори птахів, а у пралісах мешкають рідкісні види кажанів — їхнє життя може опинитися під загрозою.
Вітропарки в горах, на думку експертки, будують здебільшого через географічну близькість до кордонів ЄС для майбутнього експорту “зеленого водню”. Економічна вигода буде лише для власників електростанцій, а держава втратить цінні природні території, які мала б захищати згідно з міжнародними зобов’язаннями.
Ситуація довкола полонини Руна залишається напруженою. Весною відбувся пікет під екологічною інспекцією, а місцеві депутати проголосували за зміну меж земельних ділянок на користь вітропарків під час відсутності природоохоронців. Крім того, компанія “Вітряні парки України” подала позов проти журналістки, що висвітлювала екологічні порушення, вимагаючи компенсації за нібито нанесену репутаційну шкоду.
У найближчі місяці Державна екологічна інспекція проведе перевірки робіт із будівництва вітропарку. Тим часом екологи закликають владу та бізнес враховувати баланс між розвитком енергетики й збереженням унікальних екосистем Карпат, які не мають аналогів у Європі.
