Письменник-фантаст Олексій Декань, який до повномасштабного вторгнення жив у Харкові, нині творить і волонтерить у Мукачеві на Закарпатті. Тут він пише нові романи, веде літературну майстерню для охочих писати та допомагає людям, що постраждали від війни, організовуючи табори для дітей із прифронтових територій і гарячі обіди для вразливих груп.
Харківський фантаст, що обрав Мукачево своїм сюжетним центром
У творчому доробку Олексія Деканя вже понад десяток книжок. Події останньої з них розгортаються в Мукачівському замку Паланок. Роман має назву “Кайдашева сім’я проти упирів” і безпосередньо пов’язаний із закарпатською фортецею.
Це продовження мешап-роману “Кайдашева сім’я проти зомбі” – історій, у яких герої Івана Нечуя – Левицького борються спершу із зомбі, а потім, у новій частині, вже з вампірами.
“У сучасної молоді, яка дійсно цікавиться сучасною літературою, є попит на мешапи, їм це цікаво”, – пояснює Олексій Декань.
Так автор поєднує класику української літератури із популярними фантастичними сюжетами і водночас вписує в них Мукачево та замок Паланок, фактично перетворюючи місто на впізнавану локацію в своїх текстах.
Рукописи на смітнику і повернення до письма
Свій шлях у літературі Олексій починав ще у студентські роки, але тоді рукописи залишалися “в шухляді”.
“Було так, що я нікому не показував своїх рукописів. Десь у 20 чи 21 рік, коли переїжджав з Полтави до Харкова, мав дві валізи рукописів. І в якийсь момент вирішив, що, мабуть, письменництво – не для мене”, – згадує він.
Тоді він виніс усі тексти на смітник. Однак через десять років все змінилося – Декань повернувся до письма.
“Я сів і дуже коротко написав перший роман, його видали. Потім по пам’яті почав згадувати ті рукописи, що колись викинув. Один із них був фентезі “Нурлінь”, – розповідає письменник.
Так історії, яким, здавалося, не судилося побачити світ, усе ж отримали нове життя у його нинішніх книжках.
Літературна майстерня: Мукачево у текстах і розмовах
У Мукачеві Олексій Декань не лише працює над власними текстами, а й ділиться досвідом з іншими. Він безоплатно веде літературну майстерню – раз на місяць зустрічається з тими, хто мріє писати книжки, дає поради й обговорює тексти початківців.
Учасницею цих зустрічей є, зокрема, Марія Гаврилець. Вона каже, що для неї важливо і те, як автор працює з текстом, і те, як у його книжках звучить рідне місто.
“Декань сам по собі мені цікавий як автор, як людина. Він дуже цікаво подає письменницьку майстерність. Я поки читала тільки про зомбі, але мене дуже вразило, що він використав наш замок Паланок. Я патріотка свого міста, і рада, що Мукачево, наш замок і наша історія згадуються у книжці”, – говорить Марія.
Так через літературу й майстерню автор не лише підтримує нове покоління авторів, а й популяризує закарпатське місто у сучасній українській прозі.
Табори для дітей із прифронтових територій
Паралельно з письменницькою роботою Олексій активно долучається до волонтерства. З початку повномасштабної війни він працював із військовими і цивільними, які змушені були тікати від бойових дій.
“Перші пару років я їздив ближче до військових, ми допомагали евакуації населення. Останні два роки більше задіяний у тому, що організовуємо на Закарпатті табори для дітей з прифронтових зон, з усіх ділянок фронту, де батьки не хочуть евакуюватися, але й дітей не відпускають”, – розповідає він.
За його словами, ці табори часто є єдиною можливістю вивезти дітей у безпечні умови, дати їм відпочинок і підтримку психологів. Під час перебування на Закарпатті з ними додатково працюють фахівці, які пояснюють, чому важливо замислитися над переїздом з небезпечних регіонів і як говорити про це з батьками.
Гарячі обіди і допомога тим, хто в скруті
Ще один напрямок, до якого залучений Олексій Декань, – робота у благодійному фонді релігійної організації “Жива вода”, де він є капеланом. Команда фонду вже близько трьох років щотижня готує один гарячий обід для людей, які потребують підтримки.
“Щоразу по – різному. Це може бути 20 людей, може бути 80. Ми ніколи не знаємо, скільки саме прийде. Готуємо із запасом. Якщо людей мало – вони отримують більші порції, кілька порцій. Часто просять запакувати їжу для людей з інвалідністю, які не можуть прийти. Дуже багато тих, хто не має житла, вимушені переселенці. Ми намагаємося допомагати їм у їхніх проблемах”, – каже він.
Таким чином, волонтерська діяльність поєднує підтримку людей у складних життєвих обставинах з пасторською роботою й увагою до кожної конкретної історії.
Нова історія – про хлопчика, що мріє про Місяць
Попри велику кількість волонтерських ініціатив, Олексій продовжує працювати над новими текстами. Зараз він пише книжку “Один біт бой”. Це історія про хлопчика з інвалідністю, який живе в майбутньому і мріє потрапити на Місяць.
Так у творчості автора поєднуються фантастичні сюжети, реалії сучасної України, досвід війни і тема людської стійкості. А Мукачево стає не лише місцем проживання, а й важливим культурним тлом для його книжок, волонтерських проєктів і нових ідей.
