Заслужений академічний Закарпатський народний хор відзначає 80 років від дня заснування. Як народився колектив одразу після завершення Другої світової, що сьогодні звучить зі сцени, як постала світанкова «Молитва за Україну» та чому хор називають культурним феноменом Закарпаття – розповідаємо за матеріалами «Суспільне Ужгород».
Відлік історії колективу почався 25 вересня 1945 року. Постановою Народної Ради Закарпатської України в Ужгороді створили Державний ансамбль пісні і танцю – хор і танцювальну групу, а згодом у 1950-х доєднався оркестр.
У різні роки колектив очолювали Микола Добродєєв, Петро Милославський, Михайло Кречко, Микола Попенко, Орест Щербатий, Петро Сокач, Зеновій Корінець, Михайло Вігула. З 2006 року керівницею і художньою керівницею хору є Наталія Петій-Потапчук.
«Основи нашого співу заклали наші корифеї – Петро Милославський, Михайло Кречко, Микола Попенко. Я як корінна закарпатка дуже люблю наші традиції і пісні, і щаслива, що можу їх берегти. Коли виникали питання – телефонувала Миколі Попенку, ми дружили», – згадує Наталія Петій-Потапчук.
У хорі з 1979 року працює Федір Копинець – хорист, соліст, хормейстер і диригент: «Прийшов повчитися в майстрів – у Миколи Попенка, у диригента Миколи Рака – на рік чи два. І так вчимося вже 46-й рік. Колектив щороку гастролював, бувало – по пів року в роз’їздах».
Візитівка хору – народні пісні і танці Закарпаття. «Край розмаїтий і багатогранний – відрізняється і барвами костюмів, і хореографічною лексикою, і манерою співу. Це і є наша закарпатська культура», – каже директорка і художня керівниця Наталія Петій-Потапчук.
Солістка Яна Садварі додає про сцену і відповідальність: «Щоразу виходиш з хвилюванням – несеш не лише пісню, а національний код. Коли бачиш очима залу, що відгук є – аплодисменти, обійми, квіти – це заряджає на всі сто».
Заступник директора і соліст Володимир Гірник пояснює роботу з молоддю: «Сьогоднішні діти живуть у гаджетах і слухають іншу музику, але наша політика – відволікти і повернути до коренів. На молодіжних концертах бачимо, як ця музика їх захоплює з перших хвилин».
Хореограф-репетитор Ірина Кізюр підкреслює енергію сцени: «Коли під час шаленого ритму ловиш погляд глядача і бачиш захват – мотивації та драйву стає ще більше».
Керівник оркестру Михайло Бровді згадує перші враження: «Ми виконували твори наших класиків – Дезидерія Задора, Іштвана Мартона, написані спеціально для хору. Надихає саме глядач – одухотворені обличчя після концерту. Недавно в Ужгородському замку одна знайома сказала – і через тиждень тримає той піднесений стан. Ось це і дає силу».
«На моїх очах змінилося вже третє покоління у хорі. Я стараюся передати молодим манеру співу і трактовку пісень наших попередників – Милославського, Кречка, Попенка, бо нинішня молодь виросла в іншій атмосфері і може не знати всіх пластів народної пісні», – говорить диригент Федір Копинець.
З 2014 року артисти щороку виконують на світанку «Молитву за Україну» у День Незалежності. «Зустріч сонця із Закарпатським хором – унікальна подія, що щораз збирає більше людей. Останні роки вона стала міжнародною – доєднуються онлайн з різних країн Європи, з Північної і Південної Америки. Це вражає», – розповідає Наталія Петій-Потапчук.
Географія поїздок – Словаччина, Угорщина, Хорватія, Німеччина, Італія. Цьогоріч керівниця побувала у Бразилії: «Проводила майстеркласи для діаспори Бразилії і Аргентини – ставили наші пісні і танці. Неймовірний досвід ділитися закарпатською школою».
Балетмейстерка Анна Кохан про автентику: «Закарпатські танці мають іншу манеру виконання – від костюмів до музики, відчутний вплив сусідніх культур. Тільки у нашому хорі є можливість показувати танці національних спільнот краю – угорців, словаків, румунів».
«Наша хореографічна лексика – окремий світ. Її основу заклала легендарна Клара Балог. Ми цим пишаємося і бережемо як класику», – додає Наталія Петій-Потапчук.
У вересні 2024 року на фасаді Закарпатської обласної філармонії відкрили меморіальну дошку Кларі Балог. «Вона створила золотий фонд постановок. До кожного танцю ретельно добирала автентичні костюми – ручна вишивка, роками збережені деталі. Ми завжди пояснюємо новим артистам – бережіть кожну вишиванку для наступних поколінь», – каже Анна Кохан.
Ювілей хор відзначає концертами. План – і надалі зберігати традиції і популяризувати культуру Закарпаття в Україні та світі. «Сьогодні, під час війни, ми – не лише потужний мистецький колектив, а й голос і совість народу. Волонтеримо, даємо багато благодійних концертів в Україні і за кордоном. Проєкт «Різдво єднання» охопив дев’ять європейських міст», – говорить Наталія Петій-Потапчук.
«На початку повномасштабної війни руки опускалися, але народна творчість – як друга молитва. Якщо ми не співатимемо і не танцюватимемо, діти не знатимуть наших пісень, обрядів, костюмів. Це наша місія – якнайкраще доносити і передавати своє», – підсумовує керівниця хору.
