У червні Бельгія готується до масштабних виборів — громадяни обиратимуть представників у регіональних парламентах, федеральному парламенті та Європарламенті. У центрі уваги — праворадикальна сепаратистська партія «Фламандський інтерес», яка впевнено тримає лідерські позиції в опитуваннях. Проте не меншої уваги заслуговують і її зв’язки з Кремлем, які стали об’єктом журналістських розслідувань.
Підозрілі контакти з Росією
Партія «Фламандський інтерес» неодноразово фігурувала в матеріалах, що викривають її зв’язки з російськими структурами. Представники партії, серед яких Філіп Девінтер, Франк Крейельман та Ян Пенріс, брали участь у незаконних «референдумах» на окупованих територіях Криму й Донбасу як так звані «міжнародні спостерігачі».
Окрім того, партійні лідери закликали до скасування санкцій проти РФ та навіть намагалися відкрити у Брюсселі представництво незаконно анексованого Криму — що викликало хвилю обурення серед проєвропейських політичних сил.
Зміна риторики після 2022 року
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році змусило частину радикальних політиків переглянути відкриту підтримку Москви. Деякі члени «Фламандського інтересу» засудили напад Путіна, однак при цьому висловлювалися проти військової допомоги Україні та економічних санкцій проти РФ — аргументуючи це нібито «турботою про європейських громадян».
Інші партії та політична карта впливу
Окрім «Фламандського інтересу», потенційним гравцем на боці сепаратизму є «Нова Фламандська Альянса» (N-VA) — помірковано націоналістична партія, що також виступає за незалежність Фландрії. Хоча вона публічно не підтримує Росію, можливість політичного союзу з проросійськими силами викликає занепокоєння.
З іншого боку, ліва партія PVDA також потрапила під критику за поширення проросійських наративів. Її представники підтримували зв’язки з організаціями, афілійованими з РФ, хоча відкрито дій Кремля не схвалювали.
М’яка сила Кремля у Західній Європі
Ситуація в Бельгії вкотре демонструє — Кремль не покидає спроб впливати на політичні процеси в Європі через праворадикальні, антиєвропейські та популістські сили. Навіть за умов війни в Україні, політичні партії з прихованими або відвертими симпатіями до Росії залишаються на політичному горизонті та можуть визначати вектор зовнішньої політики своїх країн.
