Від філологічних студій до графічного сюрреалізму. Закарпатка Катерина Костик, яка здобула освіту викладачки української та англійської мов, кардинально змінила життєвий вектор. Наразі 23-річна дівчина активно готується до своєї першої персональної виставки. Весь її художній багаж налічує близько 40 графічних робіт.
Живопис став для неї порятунком. Малюванням дівчина захоплювалася з дитинства. Проте саме після початку повномасштабного вторгнення це заняття переросло звичайне хобі. Катерина почала творити щодня задля заспокоєння.
Початком професійного шляху став 2025 рік. Тоді мисткиня подолала сором називати себе художницею, почала брати участь у різноманітних конкурсах і виставках. Раніше вона вважала, що люди не сприймуть її серйозно.
Університетські плани залишилися в минулому. Вона ретельно готувалася до ЗНО й прагнула працювати вчителькою. Згодом малювання витіснило філологію, причому цей перехід відбувся дуже плавно й без переломних моменть.
Першими творчими кроками були портрети. Один із них Катерина створила перед початком великої війни. Пізніше друзі переконали її ділитися творчістю в соціальних мережах.
Зараз авторка фокусується на сюрреалізмі. Цей напрям дозволяє їй розмовляти із глядачами через глибокі символи.
Картина під назвою “Непрожите “Я” є ключовим експонатом майбутньої виставки. На полотні зображено юнака, якого обплітає зелений плющ.
Рослина тут символізує нереалізованість. Листя уособлює страхи, рутину та фінансові негаразди. Однак один кольоровий листок показує шанс на зміни. Дівчина зізнається, що цей сюжет є автобіографічним.
Щоденна праця рятує від апатії. Катерина відчуває погіршення емоційного стану, якщо довго не бере до рук олівці. Вона бачить у цьому своє справжнє покликання.
Поштовхом до створення полотна “Приліт” стала реальна світлина. Це були документальні кадри наслідків російського обстрілу столиці України.
Емоції жінки з фотографії приголомшили дівчину. Через серйозний психологічний тиск Катерині довелося працювати над двома картинами одночасно, щоб розвантажувати психіку.
Автодидактка віддає перевагу графітним та вугільним олівцям. Колір на її роботах з’являється лише як рідкісний акцент. Складну техніку графіки дівчина опанувала самотужкою без навчання в художній школі.
Це результат тисяч годин практики. Тонкощі майстерності вона переймала виключно через тривалі спостереження.
Серед робіт виділяється історія вуличного музиканта. Це портрет ужгородського флейтиста Сергія, який грає на вулицях міста після ампутації обох ніг.
Ця зустріч вимагала неабиякої сміливості. Авторка три місяці боялася підійти до чоловіка, але він відреагував дуже тепло. Наразі вони підтримують дружній зв’язок.
Жителі Ужгорода активно допомагають молодій мисткині. Перед відкриттям експозиції містяни почали активно поширювати інформацію у соцмережах. Дівчина вражена такою підтримкою.
Такі щирі намагання людей надихають. Катерина ділиться, що відчуває неймовірне тепло на душі.
Зараз художниця створює свіжу серію картин. Цей проєкт присвячений дослідженню різних темпів людського буття.
Сюжети нових полотен наповнені алегоріями. Одна героїня стрімко летить на бджолі, а інша неспішно медитує на равлику. Авторка переконана, що кожен індивідуальний ритм є абсолютно нормальним.
